Привіт усім хайблогерам! Я радий потрапити у ваше вельми приємне товариство і сподіваюсь, що ми потоваришуємо. На численні прохання ;) роблю перший запис. Він буде не зовсім зрозумілим, але потрібно ж з чогось починати. А почалося все два роки тому, коли два однокласники, Юрій та Володимир, вирішили спільно з активною молоддю організувати такий собі молодіжний концерт. Далі - буде, і то більш докладно. А зараз про наші останні події. Уже по-звичному напруженими й багатими на враження стали для петрівсько-роменського молодіжного театру PR Вибрики весняні місяці. Відпочивши після новорічних свят, колектив театру, що, нагадаємо, складається із самих лише школярів та студентів, по самі вуха поринув у підготовку до вже традиційного весняного концерту. І той вийшов на славу. Чого варті лише пародійні сценки про наше сьогодення: «Зникнення тещі», уже улюблені «Три бабусі біля під’їзду», «Випадок у барі «Круча»» (про «проблеми» сучасної молоді) та повчальна історія «Татусі з колисками», яка закінчується філософською порадою - «відносьтесь до своїх батьків так, як би ви хотіли, щоб ваші діти відносились до вас». А номер «Схід-Захід», про змагання двох команд у танцювальному стилі брейк-данс, ще довго викликатиме в очевидців напади сміху. Головне, що в протистоянні хлопців із донецьких степів та парубків із карпатських полонин перемогла дружба :)… І це далеко не все, що мали змогу побачити глядачі того березневого вечора. Дійство було щедро здобрене жартами й добрим настроєм, густо пересипане танцями та піснями у виконанні, без перебільшення, кращих голосів Петрівки-Роменської. Заряд позитивних емоцій, подарований глядачами, не минув безслідно для молодих артистів і вже через три тижні «Вибрики», даруйте за тавтологію, вибрикували на сцені Погарщанського сільського Будинку культури. Не можливо передати ті почуття, ті збурення місцевого значення, коли шквал юних талантів зустрічався на авансцені з морем глядацьких симпатій і сміху. Найприємніше, що в залі були присутні представники всіх поколінь: від п’ятирічних дітей до зовсім стареньких бабусь і дідусів, і всі вони раділи й сміялися, ніби однолітки… Дійсно, сміх не має вікових обмежень. І коли у фіналі концерту зі сцени пролунало: «А можна ми до вас ще приїдемо?!», то кінець запитання потонув у багатоголосому: «Та-ак!». Заради цього варто виходити на сцену. І вони вийшли. Цього разу на сцену профспілкового клубу «Нафтовик» у рідній Петрівці-Роменській. І знову підтвердили своє реноме саме молодіжного, саме театру, і саме під заслуженою назвою «Вибрики». Незважаючи на напружені сільські будні, на близькість екзаменів і на весняні городні клопоти, на несвоєчасні хвороби багатьох учасників (вже всі здорові :)), дружний колектив знову подарував глядачам дві години позитивних емоцій, отримавши натомість щирі оплески й сяючі від захвату погляди. Варто зазначити, що цього разу колектив театру був значно підсилений гостями з Гадяча. Назвемо їх: брейк-гурт «ВЕТ», студент Гадяцького училища культури Іван Василина та Аня Завийборода. Їхня танцювальна енергетика вихлюпувалася в зал, примушуючи всіх глядачів підстрибувати на сидіннях. Що ж, чекатимемо на нову зустріч із цими талановитими людьми. Завершив напружений сезон тематичний вечір до дня Перемоги, що пройшов у Петрівсько-Роменському Будинку культури. Тут, поряд із виступом клубного хору та солістів, театр порадував присутніх своїми старими перевіреними номерами, а також показав у воєнній композиції, що він, якщо потрібно, може бути серйозним театром. І в цьому амплуа він також викликає стійку симпатію глядачів, що свідчить про правильність вибраного ним шляху. Що ж, попереду кінець навчального року, літній відпочинок, поїздки до моря, до бабусі, на город… Молодіжний театр «PR Вибрики» бере вимушену перерву і відпускає своїх учасників набиратися сил, вирішувати учнівсько-студентські проблеми, просто відпочивати. Але час промайне непомітно, і знову колектив ентузіастів збереться під дахом сільського Будинку культури з багажем нових ідей, вражень, пропозицій. І безліччю нових талантів, звісно. Старожили потісняться, щоб дати місце новим обличчям і знову зануртує творчий процес, бо для «Вибриків» -- це сенс життя – дарувати радість оточуючим. Бо сцена – це наркотик, але вони говорять лише «за» такій залежності. До речі, «вибриків» пізнати легко: вони весь час посміхаються :). Посміхаймося, бо ми того варті!